Серваас Хоубен розглядає, які принципи IFRS 17 можуть стати корисними для страхових компаній на Карибських островах, а також, чому європейські страхові компанії можуть навчитися в цього регіону під час впровадження стандарту.
Хоча деякі Карибські страхові компанії заявили про своє зобов’язання впроваджувати IFRS 17, загальна позиція щодо стандарту серед місцевих актуаріїв, бухгалтерів та в Регулятора у регіоні залишається невизначеною. Це відображається у відносно обмеженій кількості місцевих ресурсів щодо IFRS 17 та недостатньому врегулюванні з боку місцевих центральних банків.
Недержавним страховим компаніям на Карибських островах не обов’язково подавати звіти згідно з IFRS, і деякі з них чекатимуть, поки з’явиться досвід інших регіонів щодо стандарту, перш ніж прийняти рішення про підхід до його впровадження. Проте, відмова впроваджувати принципи IFRS 17 може стати втраченою можливістю. Досвід Кариб може допомогти і європейським країнам.
Виклики для Карибських островів
Однією з центральних концепцій IFRS 17 є використання поточних, бажано ринкових, даних, наприклад, для встановлення ставок дисконтування та оцінки майбутніх грошових потоків і сценаріїв. Крім того, іноді необхідне стохастичне моделювання. Ці вимоги становлять меншу проблему для великих економік, оскільки доступ до фінансових ринків забезпечує інформацію про ринкові інструменти, а також вони, як правило, мають більше даних про страхові ризики, такі як смертність. Крім того, населення таких економік, зазвичай, є більшим і доступно більше історичних даних.
«Повне впровадження може бути перебором для карибських страхових компаній, але основні принципи стандарту все одно є цінними»
В менших країнах зібрати поточні дані складніше. Фінансові ринки або не існують, оскільки немає місцевої фондової біржі, або є неліквідними, оскільки надання облігацій місцевих державних зобов’язань на ринку відбувається нерегулярно та рідко. В більшості випадків випущені облігації мають коротший строк погашення і не збігаються зі строком зобов’язань страхових компаній щодо страхування життя. Отримати інформацію про смертність важко та вона може бути нестабільною, через меншу чисельність населення. Через це деякі компанії застосовують таблиці смертності з інших географічних регіонів – наприклад, Еннія Аруба використовує нідерландські таблиці смертності. Крім того, поєднання даних про смертність у різних країнах може бути не таким точним, як у Західній Європі, де така практика поширена, оскільки на Карибах тенденція довголіття менш однорідна.
На щастя, IFRS 17 є стандартом, заснованим на принципах, які допускають певну свободу дій у його впровадженні. Фраза «без зайвих витрат і зусиль» повторюється в стандарті кілька разів; залежно від країни або розміру і певних обставин Компанії, є можливість здійснити деякі спрощення та скорочення. Наприклад, коли йдеться про вимоги розглядати повний спектр можливих результатів, можна скоротити розрахунки, застосовуючи прості моделі або зменшивши параметри, що використовуються (IFRS17.B39). IFRS 17 також передбачає кілька підходів використання поточних припущень щодо оцінок, починаючи від бажаних ринкових/загальнодоступних даних до даних щодо конкретних компаній та експертних оцінок (IFRS 17.B82). Це дозволяє використовувати ринкові інструменти для заміни відсутніх ринкових значень. Наприклад, коли місцева валюта прив’язана до валюти іноземної країни, такої як долар США, то дані цієї країни можуть бути використані при оцінці місцевих ринкових та економічних параметрів.
Може допомогти поєднання світових або регіональних демографічних даних із місцевим. На високому рівні світова тенденція довголіття чітко присутня на Карибських островах. Підхід, який поєднує місцеві та світові дані, швидше за все приведе до більш точної таблиці смертності для місцевих умов, ніж поточний підхід багатьох компаній, який передбачає використання таблиць іншої країни, дані яких можуть відрізнятися від місцевих.
Що Європа може навчитись у Кариб?
У Європі багато Компаній готуються до впровадження IFRS 17, спираючись на існуючі структури та методології Solvency II. Враховуючи схожість між цими двома системами, такий підхід є логічним і допомагає скоротити час та витрати, пов’язані з впровадженням IFRS 17. Однак, Solvency II, яка спочатку була заснована на принципах, з часом стала базуватися на правилах (особливо стандартна формула). Рівень деталізації та обсяг законодавчої бази і документації стали надзвичайно високими. IFRS 17, навпаки ж, залишається заснованим на принципах; стандарт від червня 2020 року, враховуючи поправки, складає 99 сторінок. Це означає, що потрібне судження, що дозволяє застосовувати різні підходи, наприклад, до коригування ризиків в IFRS 17 порівняно з маржою ризику Solvency II. Відповідно до IFRS 17 структура капіталу та рівень прийняття ризику можуть змінюватись з часом; це не передбачає стандартна формула Solvency II. Тому просте відтворення Solvency II для впровадження IFRS 17 може привести до того, що страхові компанії не зможуть отримати додаткові інсайти, які надає IFRS 17.
Оскільки країни Карибських островів не підпадають під дію режиму Solvency II, вони можуть бути більш відкритими та готовими розпочати з нуля, коли мова йде про впровадження IFRS 17. З огляду на галузевий досвід і погляд на лідерство європейської думки щодо IFRS 17, виходить, що Solvency II має ефект упередженості, і страхові компанії використовують свою структуру за Solvency II як вихідний пункт і перевіряють, чи відповідає вона вимогам IFRS 17, замість того, щоб починати з перспективи IFRS 17 та перевіряти, чи можна використати одну з існуючих систем звітності (таких як Solvency II, IFRS 4, GAAP або економічний капітал). Тому європейські страхові компанії ризикують, що IFRS 17 стане системою «Solvency II + додаткові вимоги», а не повністю новою структурою, яка надає нові уявлення.
Цінний підхід
Впровадження IFRS 17 було викликом для всіх страхових компаній. На щастя, його автори врахували різні розміри і рівні розвиненості Компаній, а також доступність інформації для них; фраза «без зайвих витрат і зусиль» дає невеликим страховим Компаніям та країнам певну ліцензію на впровадження такої версії стандарту, яка відповідає місцевим умовам і є пропорційною до них.
Компанії, які не зобов’язані впроваджувати IFRS 17, можуть самі вирішувати, чи потрібно це їм. Повне впровадження може бути перебором для карибських страхових компаній, але основні принципи стандарту залишаються цінними. Місцеві регулятори, актуарії та інші зацікавлені сторони повинні бути ознайомлені з цими принципами та просувати їх для забезпечення захисту Страхувальників та інтересів суспільства, відповідно до Кодексу Актуаріїв.
Зі своєї сторони, європейські страхові компанії повинні бути обережними і не сприймати IFRS 17 як «копі пейст» Solvency II + прибуток і збитки. IFRS 17 є унікальним, оскільки ґрунтується на такому принципі: впровадження IFRS 17 для компанії може надати зацікавленим сторонам ширшого уявлення про стратегію компанії та бачення її майбутнього.
Які переваги впровадження IFRS 17 може принести країнам Карибських островів?
- Ризик-орієнтоване мислення: Посилання на стохастичну оцінку та розгляд сценаріїв допоможуть компаніям врахувати та зрозуміти можливі ризики, а також взаємозв’язок між ними. Також IFRS 17 вимагає опису та виявлення концентрації ризиків (пункт 127), що може бути новою концепцією для деяких карибських страхових компаній. Врахування цих моментів можуть спонукати компанії розглянути можливість пом’якшення ризиків, посиливши захист Страхувальників.
- Управління активами і пасивами: IFRS 17 передбачає використання поточних і доступних на ринку даних, якщо це можливо. Якщо компанії змушені використовувати інформацію для порівняння з інших країн, при відсутності ринкових даних, то це лише дає додаткові інсайти та призводить до кращого управління ризиками. Наприклад, так як більшість карибських валют прив’язані до долара США, то поєднання доходу в місцевій валюті та в доларі США дозволить карибським Компаніям створити локальні криві прибутковості, розширити інвестиційні можливості в активи у доларах США та надати більше варіантів управління активами і пасивами.
- Обмін даними про смертність: IFRS 17 може сприяти співпраці між страховими компаніями або країнами, щодо обміну інформацією про тенденції смертності – це співпраця, яка вже існує в Західній Європі.
- Перегляд даних: IFRS 17 вимагає, щоб припущення завжди підтверджувалися зовнішніми або внутрішніми даними (пункт В50). Проведення детального перегляду внутрішніх даних може покращити роботу та допомогти виправити помилки, які не були помічені раніше.
- ЩО, якщо?: IFRS 17 передбачає розкриття аналізу чутливості (пункт 128), враховуючи вплив на прибуток і власний капітал. Ця інформація надаватиме уявлення про рівень волатильності страхової компанії для зацікавлених сторін, дозволяючи центральним банкам виявляти можливі проблеми та ризики на ранніх етапах та вживати заходів щодо покращення захисту страхувальників.